Author: Олексій Халапсіс

Халапсіс Олексій Владиславович — доктор філософських наук, професор, академік Академії політичних наук України, завідувач кафедри міжнародних відносин та соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

За твердженням Юваля Ноя Харарі, близько 70 тисяч років тому відбулася когнітивна революція, яка була пов’язана, зокрема, з появою соціальних міфів, за допомогою яких стало можливим об’єднання людей у потенційно необмежені колективи (Harari, 2015). Щодо датувань та окремих деталей концепції цього ізраїльського дослідника можна вести дискусії, але навряд чи варто сперечатись з тим, що соціальна дійсність наскрізь міфологічна та існує як інтерсуб’єктивна реальність.

Серед соціальних міфів особливе місце займають міфи правові. Описуючи Боже творіння, Ориген (185–254) зазначав: «Між людьми… існує чимала різниця: бо одні з них – варвари, інші – греки, і з варварів деякі – люті і жорстокі, інші ж – порівняно лагідні. І деякі люди користуються законами найвищої досконалості, інші – нижчими та суворішими, а декотрі користуються скоріше нелюдськими та дикими звичаями, ніж законами» (Origen, 2013, p. 163. ІІ, 9, 3). Сам того не бажаючи, александрійський чернець висловив універсальну формулу культурної ідентичності: є «ми», є «вони»; наші звичаї та закони досконалі, а якість «їхніх» звичаїв та законів залежить від того, наскільки вони схожі з «нашими».

For from living forms it was making dead ones, changing them.

Empedocles

A Viking who miraculously reached old age could challenge a young and strong warrior in the hope that the Valkyrias would perceive his death as death in the battle and take him to Valhalla. This ingenuous life hack (even more likely a death hack) cannot be compared with those models that the ancient Greeks developed, for the gods of Olympus are much more sophisticated than the inhabitants of Asgard.

The Greek gods are quite friendly; do not hold aloof from the company of mortals, and this communication sometimes continued in bed, resulting in the birth of demigod heroes. These heroes had different fates, but with a good fortune, they either went to heaven themselves or led a carefree life on the Fortunate Isles. As for an ordinary Greek, even if there were gods in his family could not count on a positive end to his earthly career.

Most people think philosophy is obscure, and I will not argue that there is no reason for such an opinion. However, there was only one philosopher, for who had earned the nickname “Dark,” and this was Heraclitus of Ephesus.

Not only ignoramuses, but also people of an extraordinary mind (for example, Socrates) considered the philosophy of Heraclitus very difficult to understand, although today any student after a brief acquaintance with the textbook will easily retell the main ideas of this thinker. The fact that the ancient Greeks did not have at hand our textbooks on the history of philosophy partially excuses their “lack of understanding,” but still does not completely clear the suspicion that we missed something important in the teachings of this philosopher.

Как известно, Освальд Шпенглер считал сущностью каждой культуры ее религию. И действительно, теология народа (представляющая собой с внешней стороны рассказ о его богах) развертывается (со стороны внутренней) как его антропология, где соотнесенность с сакральным позволяет соответствующим образом позиционировать и человека. Из этого, в частности, следует, что исследование культуры тех или иных народов следует начинать с реконструкции их религиозных паттернов. Однако зачастую реконструкции, которые по задумке должны быть работающими моделями, оказываются лишь статичными макетами, с большей или меньшей ловкостью приспособленными к исторической реальности. Препарируя чужую религию, исследователь склонен упускать из виду то, что она наполнялась живыми актами веры, без которых все ее обаяние исчезает, целостность рассыпается, а интимная глубина трансформируется в лубочную картинку.

В 1957 году Джулиан Хаксли издал сборник своих эссе, первое из которых называлось «Трансгуманизм». В этом небольшом (всего 5 страниц) произведении выдающийся ученый и общественный деятель провозгласил приближение эволюционного скачка, в результате которого «человеческий род окажется на пороге нового типа существования, столь же отличного от нашего, как наш — от пекинского человека. В конце концов он станет сознательно выполнять свою настоящую судьбу»  (Huxley, 1957, p. 17).

In 1957, Julian Huxley published a collection of his essays, the first of which was called Transhumanism. In this small work (only 5 pages), an outstanding scientist and public figure proclaimed the approach of an evolutionary leap, as a result of which “the human species will be on the threshold of a new kind of existence, as different from ours as ours is from that of Pekin man. It will at last be consciously fulfilling its real destiny” (Huxley, 1957, p. 17).

As it is known, Oswald Spengler considered the religion to be the essence of every culture. Indeed, the people’s theology (representing the story of its gods from the outside) unfolds (from the inside) as its anthropology, where correlation with the sacral allows for appropriate positioning of a person. From this, in particular, it follows that the study of the culture of certain peoples should begin with the reconstruction of their religious patterns. However, often the reconstructions, which are supposed to be working models, turn out to be only static models, more or less dexterously adapted to historical reality. Dissecting a foreign religion, the researcher is inclined to lose sight of the fact that it was filled with living acts of faith, without which all its charm disappears, integrity crumbles, and intimate depth transforms into a popular print.

Появление криптовалют озадачило многих. Что это вообще такое и чего от них ожидать в дальнейшем? Апостолы новой религии считают их денежным средством, вполне адекватным новой информационной реальности, а некоторые из них пророчат полное отмирание привычных нам денежных знаков и замену их биткойнами, этериумами, лайткойнами, свифткойнами и т.д.

Осуществляющий себя в исторической сфере дух с неизбежностью привязывается к результатам своей деятельности, воспринимая последнюю в контексте обустроенности присутствия, его наполненности родными, интимно-близкими смыслами. История духа — это процесс его антропного развертывания, т.е. манифестации того, кем должен быть, какими качествами должен обладать и какое место в бытии должен занимать представляющий его человек.

Ідеологія – істотна складова політичного механізму, яка сприяє створенню лояльності громадян (підданих) до держави і надає їй онтологічне обґрунтування. Навіть якщо держава садить своїх громадян в клітки, вони повинні при цьому радіти. Поки радіють – проблем немає, бо якщо в свідомості громадян держава має виправдання, вона стає для них необхідним елементом світобудови; в іншому випадку вона буде сприйматися як щось штучне, і при кожній нагоді вони будуть прагнути до звільнення від її морально нелегітимної влади. Іншими словами, життєздатна держава повинна викликати не тільки (і не стільки) страх, скільки любов (за рахунок ототожнення держави і батьківщини). При цьому не слід змішувати природну прихильність людини до місця свого народження, а часто – і всього життя, з любов’ю до територій, де вона ніколи не бувала, але які також є місцем життя її народу, отже – її країною.